?

Log in

< UA >
ОСТАННІ ПОНОВЛЕННЯ 
вишиванка
В этом августе исполняется 90 лет Чуду на Висле – великому событию в истории не только польского народа, но и всей Европы. Тогда, в августе 1920 года, у стен Варшавы были остановлены, отброшены и разгромлены красные орды Тухачевского. Несомненно, эта дата должна отмечаться всей Европой как дата спасения европейской цивилизации от нового Батыя в лице большевизма. Польша тогда в очередной раз выступила в качестве форпоста западного мира.


"Бей большевика". Польский плакат времен польско-советской войны.

в апреле 1920 года, Юзеф Пилсудский, зная о намерении Ленина и Троцкого сделать Польшу «красным мостом» для большевистского наступления на Запад, решил нанести превентивный удар по Советам. Он заключил союз с головным атаманом С. Петлюрой и признал независимость Украины. Уже 7 мая 1920 года союзные польско-украинские силы освободили Киев. Однако упрочить и развить этот крупный успех не удалось. Через месяц, 12 июня, Киев снова оказался в руках большевиков, которые сразу развернули массированное наступление на Европу.

Мало кто знает, что большевицкая эксплуатация российских патриотических чувств – это отнюдь не изобретение товарища Сталина времен т.н. «великой отечественной войны». Вот что происходило на советском идеологическом фронте весной1920-го : «”Патриотизм”, объявленный Лениным еще во время мировой войны понятием буржуазным, после революции высмеиваемый и преследуемый, весной 1920 года берется на вооружение коммунистической партией. 29 апреля ЦК РКП (б) обращается с призывом защищать Советскую Республику не только к “рабочим и крестьянам”, но и к “уважаемым гражданам России”. Воскрешается понятие - Россия, которое революция объявила уничтоженным. ЦК напоминает в Обращении о вековой польско-русской вражде, о Других вторжениях - 1612, 1812, 1914 годов. ЦК выражает уверенность, что “уважаемые граждане” не позволят польским панам навязать свою волю русскому народу. Украинские коммунисты, которые в течение трех лет вели беспощадную борьбу с украинским национализмом, звали теперь весь украинский народ на защиту “родины”. Призыв к патриотическим чувствам русского народа дал немедленный результат. Генерал Брусилов обратился через Правду к генералам и офицерам бывшей царской армии с призывом забыть все обиды и выполнить свой долг: защитить любимую Россию, даже ценой жизни, от чужеземного ига".



Читати більшеCollapse )
Крос-пост
вишиванка
Дорогі друзі, українці!
Дуже важлива річ, до якої прошу звернути увагу. Незрозуміло з яких причин, але міліція відчула силу і вирішила розпустити руки.

В одному із гуртожитків Києва дільничний міліціонер забрав студента у районний відділ міліції Шевченківського району, а на ранок батькам запропонували забрати тіло хлопця із моргу.

"Ми весь час їхали з тією версією, що він захлинувся, але коли ми приїхали у морг, нам видали довідку від лікаря на свідоцтво про смерть. І там було написано: крововилив під оболонку в тканини головного мозку, перелом кісток черепу, ушкодження внаслідок контакту із тупим предметом", - повідомила мати студента Людмила ІНДИЛО.

Також телеканал зазначає, що “коментувати смерть хлопця у відділі правоохоронці відмовляються навідріз. Вдалося дізнатися, що трагічної ночі сюди 4 рази викликали швидку, але забрати хлопця медики відмовилися. І навіть в моргу заборонили батькам оглянути тіло. Прес-служба міліції та прокуратури відповідають одне: чекайте, триває слідство”.

Крім того, у повідомленні зазначається: “До ТСН уже телефонували студенти із гуртожитку: міліція тисне, аби підлітки заявили, нібито була бійка, і Ігор сідав у міліцейську машину вже побитий із проламаною головою”.

Репортаж на ТСН

Зараз готуються низкою громадських організацій акції протесту, щоб звернути увагу суспільства на безлад всередині внутрішніх справ. Велике прохання поширити в своїх блоґах, соціальних мережах тощо  цю інформацію. Бо ти можеш стати наступним від свавілля силових структур України.
21-е-лютий-2007 04:35 pm - Увага!

У зв'язку з карантином, поетичний слем "Лабораторія Аванґарду" переноситься на 4 березня!

18-е-лютий-2007 04:37 pm - ПОЕТИЧНИЙ СЛЕМ

25 лютого в Тернополі відбудеться  поетичний слем "Лабораторія  Аванґарду.

Організатором виступає Тернопільська організація  "Українського Аванґарду".

Захід відбудеться за адресою:  вул. Полковника Нечая, 29.

Початок о 15:00.

Вхід вільний.

2-е-лютий-2007 10:32 pm - ОГОЛОШЕННЯ

Вітаємо всіх молодих поетів і прихильників літератури!!!

Вперше в Тернополі відбудеться поетичний слем, який матиме назву "Лабораторія Аванґарду".

Запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у відкриті цього «креативного дійства». Захід відбудеться наприкінці лютого (орієнтовно 25-го числа) в підлітковій бібліотеці, яка знаходиться на Новому Світі (м. Тернопіль, вул. Полковника Нечая, 29).

Ми проводимо прослуховування щонеділі з 12:00 до 14:00 в підвальному приміщенні тієї ж бібліотеки.

Близько тисячі молодих людей вийшли на вулиці данської столиці, протестуючи проти планів місцевої влади закрити молодіжний культурний центр (проти рішення місцевої влади виселити з будинку групу молодих бомжів).

Мирний протест швидко переріс у сутички з поліцією. За словами поліції, учасники акції пройшли ходою до центру міста і трощили все на своєму шляху. Демонстранти жбурляли каміння, пляшки, петарди. Зі сміттєвих урн, велосипедів і різдвяних ялинок молоді люди звели посеред однієї з вулиць барикаду. Як говорять представники поліції, це нагадувало бойові дії, і силам правопорядку вперше за багато років довелося застосувати сльозоточивий газ, щоб розігнати натовп.

За офіційними даними, близько трьохсот людей заарештовані.

Ще у 1982-му році влада Копенгагена надала право користуватися порожнім будинком групам молодих людей, які не мають постійного місця проживання, однак у 2001-му році будинок продали християнській громаді. Відтоді нові власники будівлі намагаються виселити старих мешканців. Ті, зі свого боку, називають рішення влади незаконним та протестують.

28-е-листопад-2006 08:13 pm - Один ідейний комуніст
kpu7.jpgЗ усієї ВР проти закону про Голодомор проголосував лише один юний лєнінєц, 1967 року народження, Голуб Олександр Володимирович.

Треба бути не просто комуністом, треба бути на додачу ще й повним ідіотом для того щоб так підставитися і голосувати проти в *такому* питанні, як Голодомор. Саме для *таких* і потрібно було вводити кримінальну відповідальність за заперечення цієї трагедії, як це зроблено у Франції, де кримінальне переслідування розпочинають за заперечення геноциду вірмен.

Прохання, якщо випадково побачите на вулиці рило Голуба, висловлюйте йому все, що ви про нього думаєте.


Написати йому на е-мейл можна за такою адресою:
Holub.Oleksandr@rada.gov.ua

А подзвонити - за наступним телефоном:
Тел: 286-87-29


Сподіваємось, у вас знайдеться пара-трійка добрих слів для цієї відгодованої тварини.



maidan.org.ua
22-е-листопад-2006 02:42 pm - Повернути Батьківщину

Дисклеймер: Це – ще один матеріал до 22 листопада. Автори зосередилися на темі "повернення Батьківщини". Тема доволі трансцендентальна, утопічна та пафосна. Але хіба те, що сталося два роки тому, не було пафосним і утопічним?

У дитинстві ми дихали вільно. Піонерська краватка не стискала горло, від книжок про Тимура та команду та інших дітей-героїв віяло звитягою та пригодами. Повітря здавалося найкращим, як і все в нашій країні.

Дітей не позбавляли свободи слова, ніхто не обмежував наших зібрань, а школа не потребувала воєнізованої охорони.

Ми не здогадувалися, що там, у дорослому житті, люди "стукають" одне на одного в КДБ, вступають в КПРС здебільшого заради кар'єри, а не для боротьби за щастя усіх народів, дають хабарі, несуть (крадуть) з роботи, купують дефіцити по блату.

Ми, народжені у 70-х, дізналися про це постфактум, із розповідей старших, коли вони почали трощити країну, в якій нам – дітям – було тепло та затишно.

Тоді, коли в нас вперше забирали Батьківщину, ми підсвідомо розуміли, що дорослі щось роблять не так. Вони паплюжили героїв, чиї імена носили наші піонерські загони, скуповували в беззубих і зневірених дідів бойові ордени "на експорт".

Водночас, сором'язливо замовчували свою вчорашню партійність, не прагнули видати на-гора списки кгбешних стукачів, конвертували тарифи хабарів у долари, розкрадали свої заводи та НДІ.

Ми ж тим часом уже куштували немолочними зубами перші снікерси, дихали імпортними цигарками, хімічним запахом польських лікерів, приносили перші жертви кримінальним бригадам і наркотикам.

Уривчасто, абияк, але дізналися, що українська державність – давня мрія предків, за яку вони змагалися не менш завзято, ніж наші діди за Союз, а самостійна Україна і є нашою справжньою Батьківщиною.

Ми вже були здатні любити та полюбили нову Батьківщину. Хоча тоді в моду увійшли визначення "ця країна", "краще гавкати по-німецьки, ніж жити за купони", "валити звідси треба", кравчучки, торбеги в клітинку, турецькі светри.

Ми бачили це в тому віці, в якому наші діди йшли на фронт, батьки – на цілину і БАМ, старші брати – в Афган.

Сила, яка зростала для того, щоб прикластися там, де попросить Батьківщина, потроху вивітрювалася.

У кримінальних розборках, емігрантських поневіряннях, базарному смороді, безплідних вузівських авдиторіях.

Дорослі продовжували брехати. Ті, хто боровся за вільну Україну ще за радянських часів, постійно програвали вибори, сварились один із одним, втрачали своїх лідерів.

Вчорашні герої студентського голодування 90-го року розчинилися десь у морі великої політики, потонули у хвилях дикого капіталізму.

Нам не було місця в їхніх іграх – ну так, хіба що для масовки. Хто не збайдужів до Батьківщини в базарно-купонні роки, не сів на голку, не застряг у побуті – той вийшов на Майдан у 2000-му, щоб сказати Кучмі "Геть!"

Повернулися туди восени 2004-го і оголосили, що свободу не спинити.

На той час ми вже трохи поварилися у котлі ринкової економіки, знайшли місце у житті, одружилися, народили перших дітей.

Нам подобалося жити, працювати і молитися вдома, а не за кордоном – але ми не відчували Батьківщини. Так, ми створювали Батьківщину довкола себе, у своїй тусовці.

Бо більше ніде її не було. З одного боку були націонал-параноїки з плачами про "українськість" та "европейськість", з іншого – "міцні господарники" з мантрами про дружбу з Росією.

Ми їздили по світу, і там нашу нову Батьівщину знали як країну корупції, інфляції та Чорнобиля. Все! А, ні – багато іноземців також знали, що наша Батьківщина віддала Америці та Росії ядерну зброю.

Ні про український внесок у перемогу над фашизмом, ні про українську науку, ні про україсньку православну культуру вони не знали. Наша влада віддала це все на відкуп, а сама створити нічого не змогла.

Тому ми не йшли на Майдан заробляти – на наші сплачені податки утримувалася армія та міліція по той бік барикад.

Ми навіть не з'їли жодної тарілки каші з польової кухні на Хрещатику, бо мали достатньо власних грошей, щоби прохарчуватися у найближчих фаст-фудах.

Просто тоді дихалося, як у дитинстві над сторінками Гайдара, як у піонертаборі на прощальній лінійці, як у юннатських походах партизанськими стежками Карпат.
Це був наш Конотоп, Сталінград, ДніпроГЕС. Це був наш Інститут Глушкова, Нерюнгрі, Байконур. Велика Батьківщина поверталася.

Але невдовзі після гарячих майданівських днів те ж саме зіпсоване чергами за дефіцитом, кухонними посиденьками та першими кооперативами покоління затіяло новий розпродаж країни.

Незалежна і соборна їх вже не влаштовує – тому в нас знову відбирають Батьківщину. Одні тягнуть її до Росії – через ЄЕП. Інші – до ЄС через НАТО. Їхня Україна вже не єдина, до того ж – економічно відстала, тобто ними ж розкрадена.

Їм не вперше чіпляти ярлики бандерівців, московських запроданців, американських шпигунів, сепаратистів.

Вони засмерділи українське повітря мультикультурними викидами Макдональдза та "єдиним" перегаром російської горілки.

Вони знову забирають нашу Батьківщину в ім'я своїх бізнес-інтересів. Забирають із затятістю нацистського гауляйтера, який упевнений у вищості свої раси та тисячолітті рейха.

Іноді складається враження, що світ у екрані телевізора справді з'їхав з глузду. Політики ділять громадян на єврооптимістів і москвофілів, до крові зіштовхують нас у віртуальному просторі, а самі обіймаються в реальних кулуарах.

Замість розвивати науку та економіку, вони інвестують у піар. Вони вже живуть у цьому телевізорі.

А якщо жити в телевізорі довго, то можна справді повірити – Батьківщини вже немає, а є лише людські та матеріальні ресурси. Можна повірити, що половина країни піде за проєвроатлантичним піаром, а половина – за піаром промосковським.

І якось забувається, що в Україні ще живе чимало розумних людей, які уособлюють іншу Батьківщину.

Які не хочуть приєднуватися ані до мертвого режиму Путіна, ані до ветеранського клубу НАТО, який останнім часом тільки програє. Ці люди хочуть бачити свою Батьківщину вільною і військово та економічно самодостатньою.

Ці люди – покоління 25-40-річних – вже сказали своє слово два роки тому. Зараз вони спостерігають.

Даний суспільний прошарок не має речників і – на щастя – не представлений нинішніми політичними крикунами.

Це – не маргінали, а цілком успішні українці. Вони пам'ятають про велич своєї країни і знають справжню ціну капіталізму.

Вони знайдуть у своєму житті місце для подвигу. :-) І приберуть із політичної арени клоунів і невдах, народжених у 40-х і 50-х роках минулого сторіття.

Батьківщині буде повернуто чисте повітря наших молодих почуттів – справжню незалежність. Всім, кожному. 

Хай ніхто не піде ображеним.


Дмитро Крапивенко, Павло Солодько

В суботу, 14 жовтня, МГО „Український Аванґард” разом з "Лівою Ініциативою" та Київською Анархістською Ініціативою провели альтернативний марш за визнання вояків ОУН-УПА воюючою стороною України в Другій Світовій Війні і надання їм відповідних пільг. Акція почалася біля гармати (м.”Арсенальна”), далі рушили ходою до Секретаріату Президента України. Гасла маршу: „За УПА, проти гітлеризму, сталінізму”, „УПА – Legalize It”, „Повстанці всіх країн, єднаймось”, „Свобода народам, свобода людині” та ін. В марші взяло участь близько 50-60 осіб. Поряд з організаційними та державними стягами був присутній стяг Еускаді (країни басків), яка й досі веде національно-визвольну боротьбу.

Ця сторінка була завантажена лютий 25-е 2017, 1:36 pm за Грінвічем.